|
|
Новости, статьи
Це не реформи, а ремонт за iнтересами
Попри всi запевнення владної елiти про тотальну налаштованiсть на реформи, завдання-максимум для правлячої влади – залишити державу дiєздатною та не зробити непоправних помилок, якi б призвели до втрати суверенiтету держави.
Сьогоднiшнi "реформи" просто ремонтують iснуючу малоефективну систему та консервують ситуацiю у полiтицi.
Необхiдно почекати хоча б ще 5-7 рокiв, протягом яких неприватизованi суспiльнi ресурси нарештi знайдуть своїх власникiв, i великий бiзнес побачить, як його iнтереси стрiмко розходяться з iнтересами корумпованої номенклатури. Тодi у країни з’явиться шанс на системнi змiни.
Якiсть життя українцiв на останнiх позицiях
Очевидною метою усiх реформ має стати бiльш висока якiсть життя громадян. З точки зору усього свiту, за великою кiлькiстю показникiв, якi описують цю якiсть життя, Україна знаходиться на останнiх мiсцях.
В Українi не найгiршi у свiтi показники з точки зору злочинностi або освiченостi. Однак, маємо одну з найгiрших ситуацiй в царинi державного управлiння, корупцiї та демократiї.
Україна займає четверте мiсце у рейтингу найгiрших економiк свiту за версiєю журналу "Форбс", 134 мiсце з 178 за рiвнем корумпованостi за оцiнкою "Трансперенсi Iнтернешнл", 145 мiсце за рейтингом Свiтового банку з легкостi ведення бiзнесу. У рейтингу "Фрiдом Хауз", що вимiрює демократичнiсть полiтичного режиму, Україна впала до рiвня "частково вiльних" країн. Тож реформи або модернiзацiя країни очевидно потрiбнi.
Тандем великого бiзнесу та номенклатури буксують реформи
Однак, закон полiтичного життя полягає у тому, що в полiтицi вiдбувається не те, що потрiбно країнi, а те, що вiдповiдає домiнуючим у полiтичнiй системi iнтересам.
На жаль, сьогоднiшня держава склалася пiд домiнуючим впливом iнтересiв двох дуже вузьких суспiльних прошаркiв – великого бiзнесу (олiгархiї) та партiйно-бюрократичної номенклатури – за умов пасивностi бiльшостi суспiльства. I поки що iнтереси саме цих двох груп держава i обслуговує.
В перiод первинного накопичення капiталу та побудови ринкової економiки, коли бiльшiсть економiчних активiв повинна перейти з державних у приватнi руки, iнтереси цих двох груп дуже чiтко спiвпали i полягали у тому, аби ця приватизацiя вiдбувалася у непрозорий спосiб.
Великий бiзнес отримував такi об’єкти за безцiнь, а представники номенклатури при цьому мали можливiсть монетизувати свiй владний ресурс.
Така модель взаємодiї потребувала вiд полiтичної системи наступних характеристик: непрозорого регулювання прав власностi, парламенту, закритого для впливу iнших соцiальних груп, полiтизованих судочинства та правоохоронної системи, поширення корупцiї.
Саме за такої системи номенклатура могла надовго зберегтися при владi i отримувати вiд неї прибутки, а представники великого бiзнесу – з порiвняно малими витратами на корупцiю, пiдкуп судiв та полiтикiв отримувати дуже великi прибутки.
Саме через те, що тандем цих двох груп досi не зруйновано, i їхнi iнтереси досi збiгаються, українське суспiльство не може рухатись вперед i будь-якi реформи, про якi ведеться мова, буксують.
Адже насправдi немає iнших значущих суспiльних груп, якi готовi системно iнвестувати свiй час та зусилля у полiтику, i вимагати вiд полiтикiв реалiзацiї власних iнтересiв.
Змiст нинiшнiх реформ – косметичний ремонт
Змiстом того, що сьогоднi називають словом "реформи" є лише необхiдний ремонт тих функцiональних систем держави, якi вийшли з ладу i не можуть iснувати у теперiшньому станi далi.
За великим рахунком, це є банальне "латання" того, що вже не працює. Або ж це є пiдсилення правлячої номенклатури, чи подальша приватизацiя суспiльного ресурсу в iнтересах великого бiзнесу.
Саме такими виглядають тi реформи, якi зараз пропонуються. Наприклад, пенсiйна реформа – це крок, про необхiднiсть якого говорили вже дуже багато рокiв, i який насправдi полягає у тому, аби не реформувати пенсiйну систему, а залатати велику дiрку, яка у нiй є. Збiльшивши пенсiйний вiк – збiльшити надходження до Пенсiйного фонду та зменшити його дефiцит.
Адмiнiстративна реформа, яка мала зламати хребет корупцiї та створити бiльш керовану та ефективну систему державного управлiння, – насправдi поки що лише посилила президента як центр виконавчої влади.
Мета податкової реформи, яка б мала створити сприятливi умови для ведення бiзнесу та стимулювати iнвестицiї, полягає в наповненнi бюджету.
Реформа виборчого законодавства, яка б мала створити рiвнi умови для полiтичних гравцiв, створює грунт для технiчних манiпуляцiй та застосування адмiнресурсу пiд час наступних виборiв.
Судова реформа, яка мала створити справедливу та неупереджену систему судочинства, демонструє своє безсилля перед тотальною полiтизацiєю судової системи.
Iснують великi ризики, що i реформа земельних вiдносин, яка вiдбувається нинi, матиме своїм результатом перехiд земельних ресурсiв у руки великого приватного капiталу.
Чекати лишилося недовго: великий та середнiй бiзнес можуть стимулювати модернiзацiю країни
Великий бiзнес може мати i iншi iнтереси, якi полягають у економiчному розвитку та капiталiзацiї тих активiв, якi у нього є.
Однак, поки у руках номенклатури залишається великий обсяг неприватизованої суспiльної власностi, зокрема досi нерозподiленими залишаються земельнi ресурси – великий бiзнес стоятиме до неї у черзi за цим ресурсом i для нього залишатиметься вигiдною iснуюча на сьогоднi у державi система правил та iнститутiв.
Корупцiя залишається рацiональним та вигiдним вкладенням коштiв.
Але, коли нерозподiлений серед приватних власникiв суспiльний ресурс закiнчиться, iнтереси бiзнесу i номенклатури розiйдуться. Коли бiзнес з бiзнесу олiгархiчного перетвориться на бiзнес капiталiстичний, його iнтерес полягатиме вже у зовсiм iншому.
По-перше, у тому, аби право власностi було формалiзоване i захищалося судом та правоохоронними органам.
По-друге, у тому аби невиробничi витрати (корупцiя) були зменшенi.
По-третє, щоб в конкретних сферах економiки були проведенi справдi системнi змiни.
По-четверте, щоб суд та правоохоронна система стали незалежними.
По-п’яте, аби регулювання економiчної дiяльностi було бiльш прозорим i простим.
Це очевидно суперечитиме iнтересам номенклатури, i великому бiзнесу будуть потрiбнi новi союзники у боротьбi з нею.
Таким союзником може виступити середнiй бiзнес, який створювався за рахунок власної пiдприємливостi, а не за рахунок приватизацiї суспiльного ресурсу, i який вже сьогоднi надмiрно обтяжений корупцiйними поборами i зарегульованiстю бiзнес-середовища i активним чином полiтизується.
Якщо союз цих суспiльних груп вiдбудеться, то у перспективi 5-7 рокiв в Українi справдi можна буде говорити про те, що виникає серйозний запит на реформи i модернiзацiю країни. I полiтики, яких найматимуть цi двi групи, будуть змушенi цей запит реалiзовувати.
А головне завдання полiтикiв цього поколiння – це зробити хоча б так, аби цi 5-7 рокiв, перiод закiнчення приватизацiї суспiльного ресурсу та визрiвання у суспiльствi нових полiтичних iнтересiв, пережити без втрати суверенiтету, цiлiсностi держави, з прийнятним рiвнем безпеки, i щоб можливостi для подальшого розвитку країни не були втраченi.
Однак, iснує i менш оптимiстичний сценарiй. Єдиний шанс для правлячої сьогоднi номенклатури залишитись при владi – до краю загострити напругу у суспiльствi, пов’язану з iснуючою економiчною нерiвнiстю.
Якщо результатом державної полiтики у найближчi роки стане подальше суспiльне розшарування та посилення мiжкласової напруги, а економiчне зростання не переросте у зростання реальних доходiв бiльшостi населення, Україну може очiкувати латиноамериканський сценарiй розвитку.
I тодi великий бiзнес буде змушений i далi утримувати за рахунок корупцiйних платежiв сьогоднiшню партiйно-бюрократичну номенклатуру, оскiльки вона буде єдиним джерелом захисту великої власностi перед лицем популiстичних опозицiйних полiтикiв, що спираються на бiднi маси населення.
|
| Категория: Экономика и финансы | Добавил: администратор (12.07.2011)
|
| Просмотров: 547
| Рейтинг: 5.0/1 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
|
Block title |
|
|
